Марка 6 разьдзел

Паводле Марка Сьвятое Дабравесьце
Пераклад Васіля Сёмухі → Пераклад Васіля Цяпінскага

 
 

Ён выйшаў адтуль і прыйшоў на бацькаўшчыну Сваю; за Ім сьледам ішлі вучні Ягоныя.
 
И вышолъ оттуле, и прішол в отчізну Свою, а за Німъ шлі ученики Его •

Калі настала субота, Ён пачаў вучыць у сынагозе; і многія слухачы з подзівам казалі: адкуль у Яго гэта? што за мудрасьць дадзена Яму, і як такія дзівосы чыняцца рукамі Ягонымі?
 
И будучи суботе, почалъ в зъгромаженью учиті, а многие слухаючіе дивілисе, мовечи: откуль Тому тое, и што (то) за мудросьть даная Ему, (ижъ) и моцы таковые рукамі Его бывають?[1]

ці не цясьляр Ён, сын Марыін, брат Якава, Ясіі, Юды і Сымона? ці ня тут сярод нас Ягоныя сёстры? І паняверыліся ў Ім.
 
Не Тотъ ли Ест тесьля, сынъ Мариинъ, а братъ Якову, и Осии, и Юде, и Симону, и не сестри ль Его се зде суть у насъ, и горшилися с Него • [2]

А Ісус сказаў ім: ня бывае прарока без пашаны, хіба што на бацькаўшчыне сваёй і ў родзічаў і ў доме сваім.
 
И мовилъ имъ Исусъ: ижъ не ест пророкъ без чести, только въ отчизне своей, и в родине, и въ дому своемъ •

І ня мог учыніць там ніякага цуду; толькі на нямногіх хворых усклаўшы рукі, ацаліў іх.
 
И не могъ тамъ, ни одное моцы учинити, только мало немоцных взкладываючи (на нихъ) руки уздоровилъ •

І зьдзіўляўся зь няверства іхняга. Потым хадзіў па навакольных селішчах і вучыў.
 
И дівільсе для недоверъства ихъ, и обходилъ веси около учачи • [3]

І, паклікаўшы дванаццацёх, пачаў пасылаць іх па двое і даў ім ўладу над нячыстымі духамі.
 
И пъризъвалъ дъванадцать, и почалъ их посылати два (а) два, и далъ имъ владъность надъ духи нечистыми • [4]

І наказаў ім нічога ня браць у дарогу, апрача аднаго кія: ні торбы, ні хлеба, ні медзі ў поясе,
 
И пріказалъ им, бы нічого не взяли на дорогу, только посох одинъ, ні тайстри, ні хлеба, ни в чересълехъ грошей • [5]

а абувацца ў просты абутак і не насіць дзьвюх вопратак.
 
Але обуты в черевікі, и (тежъ) не оболокатисе въ две одежи • [6]

І сказаў ім: калі дзе ўвойдзеце ў дом, заставайцеся ў ім, пакуль ня выйдзеце з той мясьціны.
 
И мовилъ имъ: где колвекъ въвойдете в домъ, тамъ змешкайте докуль выйдете оттуль • [7]

І калі хто ня прыме вас і ня будзе слухаць вас, дык, выходзячы адтуль, абцярушэце пыл з ног вашых, у сьведчаньне на іх. Праўду кажу вам: радасьней будзе Садоме і Гаморы ў дзень судны, чым таму гораду.
 
И которие кольвекъ не пріймуть васъ, а ні услухают васъ, выходечі оттуль, отресіте порох которій под ногамі вашими на сведецтво имъ, правдіве мовлю вамъ, отрадъней будеть Содомамъ и Гоморамъ в день судъный, нижъли городу тому • [8]

І яны пайшлі і зьвеставалі каяньне;
 
И вышодши проповедали бы покаялися • [9]

выганялі шмат дэманаў і многіх хворых мазалі алеем і ацалялі.
 
И бесы многіе выгоняли, и мазали оливою, мъногих немоцныхъ, и оздоровляли • [10]

Цар Ірад, дачуўшыся пра Ісуса, — бо імя Ягонае стала слыннае, — казаў: гэта Ян Хрысьціцель паўстаў зь мёртвых, і таму цуды ўчыняюцца ім.
 
И услышалъ король Иродъ, (слух о Исусе)[11] явно бо было имя Его, и мовілъ: ижъ Иоанъ Кресьтечий, з мертвыъ всталъ, и того деле моцы деются в Немъ •

Іншыя казалі: гэта Ільля. А іншыя казалі: гэта прарок, альбо як адзін з прарокаў.
 
Иные (зась) мовили: ижъ Илья есьть, а иные мовили ижъ пророкъ есьть, (або) якъ одинъ з пророковъ •

А Ірад, пачуўшы, сказаў: гэта Ян, якому я адцяў галаву, ён паўстаў зь мёртвых.
 
И услышавъши Иродъ, рекъ: ижъ которого я стяломъ Иоана, тотъ есьть, тоть всталъ з мертвыхъ •

Бо гэты Ірад, паслаўшы, узяў Яна і ўвязьніў яго ў цямніцу за Ірадыяду, жонку Піліпа, брата свайго, бо ажаніўся зь ёю.
 
Тотъ бо Иродъ пославши, поймалъ Иоана, и звязалъ его (и посадилъ) в темницы, Иродияды деле жоны Филипа бърата своего, ижъ (былъ) оженілсе ею •

Бо Ян казаў Іраду: нельга табе мець жонку брата твайго.
 
Мовілъ бо Иоанъ Ироду: негодітьсе тобе мети жоны бърата тъвоего •

А Ірадыяда, угневаўшыся на яго, хацела забіць яго; ды не магла.
 
Иродия тежъ гневалася на него, и хотела его забити, и не могла •

Бо Ірад баяўся Яна, ведаючы, што ён муж праведны і сьвяты і пільнаваў яго; многае рабіў, слухаючыся яго, і з прыемнасьцю слухаў яго.
 
Иродъ бо боялъсе Иоана, ведаючі его мужа справеливого и светого, и стерегсе его, и слухаючи его много чинилъ, и вдячне его слухивалъ • [12]

Настаў зручны дзень, калі Ірад, з нагоды ўгодкаў сваіх, даваў гасьціну вяльможам сваім, тысячнікам і старэйшынам Галілейскім, —
 
И пригодівшися дню потребному,[13] гды Иродъ на именіны съвои вечеру чинилъ княземъ своимъ и тисечникомъ, и старшимъ Галилейскимъ •

дачка Ірадыядзіна ўвайшла, скакала і дагадзіла Іраду і ўсім, што ўзьляжалі зь ім. Цар сказаў дзяўчыне: прасі ў мяне, чаго хочаш, і дам табе.
 
И (гды тежъ) увошодши дочка тое Иродияды, и плясала и угодила Ироду, и седячи с німъ, рекъ король (тойто) девце: проси у мене чого кольвекъ хочешь, и дамъ тобе •

І запрысягнуўся ёй: чаго ні папросіш у мяне, дам табе, нават да палавіны майго царства.
 
И присегнулъ ей, ижъ есьли попросишь ме, дамъ ти и до пол королевства моего •

Яна выйшла і спыталася ў маці сваёй: чаго прасіць? Тая адказала: галавы Яна Хрысьціцеля.
 
Она пакъ вышодши, рекла матце своей: чого просить, а она рекла: головы Иоана Кресьтителя •

І яна адразу пайшла сьпешна да цара і прасіла, кажучы: хачу, каб ты даў мне цяпер жа ў місе галаву Яна Хрысьціцеля.
 
И вшодъши на тых местъ с квапеньемъ до короля, просила мовечи: хочу бы ми далъ оттятую[14] на мисе голову Иоана Кресьтителя •

Цар замаркоціўся; але, дзеля прысягі і тых, што ўзьляжалі зь ім, не захацеў адмовіць ёй.
 
И засмучонъ былъ королъ, лечъ присеги деле и для седячихъ с нимъ, не хотелъ отмовитьсе ей •

І адразу паслаўшы збраяносца, цар загадаў прынесьці галаву ягоную.
 
И на тых местъ пославши король ката, велелъ принесьти голову его, а онъ шодши, сьтялъ его в темніцы •

Той пайшоў, адцяў яму галаву ў цямніцы, і прынёс галаву ягоную ў місе і аддаў яе дзяўчыне, а дзяўчына аддала яе маці сваёй.
 
И прінесъ голову его на місе, и далъ ее девце, а девъка дала ее матце своей •

Вучні ягоныя, пачуўшы, прыйшлі і ўзялі цела ягонае і паклалі яго ў магілу.
 
И услышавши ученики его, пришлі и взяли трупъ его, и положили его в гробе •

І сабраліся апосталы да Ісуса і расказалі Яму ўсё, і што зрабілі, і чаму навучылі.
 
И собралися Апостоли к Исусу, и взвесьтили Ему все, и што учинили и (чого) научили • [15]

Ён сказаў ім: ідзеце вы адныя ў пустэльнае месца і адпачнеце крыху. Бо шмат прыходзіла і адыходзіла, так што і есьці ім ня было калі.
 
И рекъ имъ: пойдите вы сами в пустое месцо одны, и отпочіньте мало, былі бо приходячие и отходячие многіе, и ні есьті имъ (не) было коли • [16]

І выправіліся ў пустэльнае месца на лодцы адныя.
 
И шли в пустое месцо лодьею одны •

Люд убачыў, як яны выпраўляліся, і многія пазналі іх; і беглі туды пешыя з усіх гарадоў і апярэдзілі іх, і сабраліся да Яго.
 
И видели ихъ идучихъ, и познали ихъ многие, и пеши зо всих городовъ збегалисе тамъ, и упереділъ ихъ, и зошлісе к Нему •

Ісус, выйшаўшы, угледзеў мноства людзей і пашкадаваў іх, бо яны былі як авечкі без пастуха; і пачаў іх вучыць многа.
 
И вышодши увиделъ Исусъ тижбу многую, и умилосердилъсе ихъ, же были якъ овъцы не маючи пастыря, и почалъ ихъ учити много •

І як што часу мінула шмат, вучні Ягоныя, прыступіўшы да Яго, кажуць: месца тут пустэльнае, а час ужо позьні;
 
И ужо године многой будучи, приступивши к Нему ученики Его, мовили: ижъ пусто есьть месцо, и ужо година многая • [17]

адпусьці іх, каб яны пайшлі ў навакольныя вёскі і селішчы і купілі сабе хлеба; бо ім няма чаго есьці.
 
Отъпусти ихъ, бы шодши в околичныхъ селахъ и весяхъ купили собе хлебовъ, не мають бо чого есьти •

Ён сказаў ім у адказ: вы дайце ім есьці. І сказалі Яму: хіба што нам пайсьці купіць хлеба дынараў на дзьвесьце і даць ім есьці?
 
А Онъ отповелаючи рекъ имъ: дайте вы имъ есьти, и мовіли Ему, нехай (же) шодши купимъ за двесте грошей хлебовъ, и дадимъ имъ есьті •

Але Ён папытаўся ў іх: колькі ў вас хлябоў? Ідзеце, паглядзеце. Яны, даведаўшыся, сказалі: пяць хлябоў і дзьве рыбіны.
 
Онъ пакъ рекъ имъ: колько хлебовъ маете, идите и огледите, и доведавшисе, мовили: пять и дьве рибы •

Тады загадаў ім пасадзіць усіх гуртамі на зялёнай траве.
 
И велелъ имъ посадити всихъ, редами редами, на траве зеленой •

І паселі радамі па сто і па пяцьдзясят.
 
И сели лехами лехами, по сту и по петидесять •

Ён узяў пяць хлябоў і дзьве рыбіны, узьвёў вочы да неба, дабраславіў і разламаў хлябы і даў вучням Сваім, каб яны раздалі ім; і дзьве рыбіны падзяліў на ўсіх.
 
И взявши пять хлебовъ, и дьве рибы, и возревши на небо, блогославилъ, и поламалъ хлебы, и давалъ ученикомъ Своимъ, бы покладали перед ними, и обедьве рибы розъделилъ всимъ •

І елі ўсе і наеліся;
 
И ели въси и насытилисе •

і набралі кавалкаў хлеба і рэшты ад рыбін дванаццаць поўных кашоў;
 
И взяли крохъ, дванадъцать кошовъ полныхъ, и (остаткі) з рибъ •

а было тых, што елі хлябы, каля пяці тысяч мужчын.
 
А было едшихъ хлебы, пять тисечей мужовъ •

І адразу ж прымусіў вучняў Сваіх увайсьці ў лодку і выправіцца наперад на той бок да Віфсаіды, пакуль Ён адпусьціць людзей.
 
И на тых местъ прінутилъ ученики Свои ввойти в лодью, и упережаті Его на ономъ берегу к Вифсаиде, докуль Самъ отпусьтить тижбы • [18]

І адпусьціўшы іх, пайшоў на гару памаліцца.
 
И отмовившисе имъ, шолъ на гору молитисе •

Увечары лодка была пасярод мора, а Ён адзін на зямлі.
 
А вечору будучи, была лодья посередъ моря, а (Онъ) Самъ одинъ на земъли • [19]

І ўбачыў іх у бядзе ў плаваньні, бо вецер ім быў супраціўны; а каля чацьвёртай варты ночы падышоў да іх, ідучы па моры, і хацеў прайсьці міма іх.
 
И виделъ ихъ (непогоду) терпечих в плаванью, былъ бо ветръ противный имъ, и о четьвертой сторожи ночной, пришолъ к німъ по морю ходечі, и хотелъ мінути ихъ •

Яны, убачыўшы Яго, што ідзе па моры, падумалі, што гэта прывід, і закрычалі.
 
Лечъ они увидевъши Его ходячого по морю, домънимали облуду быти, и закричали •

Бо ўсе бачылі Яго і перапалохаліся. І адразу загаварыў зь імі і сказаў ім: узбадзёрцеся; гэта Я, ня бойцеся.
 
Вси бо Его видели, и стривожилися, и на тых местъ мовилъ с ними, и рекъ имъ: уфаите, Я естомъ не бойтесе • [20]

І ўвайшоў да іх у лодку; і вецер аціх. І яны вельмі-вельмі зьдзіўляліся ў сабе і дзіву даваліся.
 
И въшолъ к нимъ в лодью, и улегсе ветръ, и вельми (ажъ) назбыть в собе злеклисе и дивилисе •

Бо не дайшлі розумам да цуду з хлябамі, таму што сэрца ў іх было скамянелае.
 
Не зрозумелі бо о хлебохъ, было бо серце ихъ закаменено •

І пераправіўшыся, прыбылі ў зямлю Генісарэцкую і прысталі да берагу.
 
И перешодши, пришли в землю Генесаретскую и пристали •

Калі выйшлі яны з лодкі, адразу жыхары, пазнаўшы Яго,
 
И вышодшимъ имъ з лодьи, на тых местъ познавши Его •

абеглі ўсё навакольле тое і пачалі на ложках прыносіць хворых туды, дзе, як чуваць было, Ён быў.
 
Обегши всю сторону тую, почали на короватяхъ пріносити хорихъ, где слышали ижъ тамъ есьть • [21]

І куды ні прыходзіў Ён, ці то ў селішчы, ці то ў гарады, ці то ў вёскі, клалі хворых на плошчах і прасілі Яго, каб ім дакрануцца хоць да краю адзеньня Ягонага; і каторыя дакраналіся да Яго, ацаляліся.
 
И кудова кольвекъ входилъ в веси, або в городы, або села, на дорогахъ покладали немоцные, и просили Его, бы хотя краю одежи Его дотыкалисе, и которие кольвекъ дотыкалісе Его оздоровлялі •