Судзьдзяў 1 разьдзел
Кніга Судзьдзяў
Пераклад Чарняўскага 2017 → Біблія Скарыны (Бразгуноў)
Па смерці Ешуа раіліся сыны Ізраэля з Госпадам, кажучы: «Хто з нас першы выступіць супраць хананеяў ваяваць з імі?»
По смерти Исуса, сына Навина, воспрошаху сынове Ізраилевы Господа Бога, глаголюще: «Кто пойдеть предъ нами на Хананеа и будеть воеводою нашимъ?»
І Госпад сказаў ім: «Хай выступіць Юда: вось, Я аддаў зямлю гэтую ў рукі яго».
И рече к нимъ Господь Богъ: «Іюда пойдеть предъ вами. Се дахъ землю в руце его».
І кажа Юда Сімяону, брату свайму: «Увайдзі са мной у жэрабя маё і будзем разам ваяваць супраць хананеяў, а я ўвайду з табой у тваё жэрабя». І пайшоў з ім Сімяон.
Тогда рече Іюда Симеону, брату своему, глаголя: «Пойди со мною в причастие мое и воюймо с Хананеи, потомъ пакъ и я пойду с тобою до причастия твоего». И иде с нимъ Симеонъ.
І пайшоў Юда, і аддаў Госпад у рукі іх хананеяў і феразеяў, і ў Бэзэку забілі яны дзесяць тысяч мужчын.
В той часъ пойде Іюда на войну. И предалъ естъ Господь Богъ Хананеанъ и Ферезеанъ в руце ихъ, и поразили их у места Везехъ десеть тысещей мужев.
У Бэзэку сутыкнуліся яны з Адоні-Бэзэкам і ваявалі з ім, і перамаглі хананеяў і феразеяў.
И знашли сут царя Адони-Везеха в томъ граде Везехъ, и воевашеся с нимъ, и побиша людей Хананейских и Ферезейских.
І Адоні-Бэзэк уцёк, але яны дагналі яго, і схапілі, і адрэзалі вялікія пальцы на руках і нагах яго.
И побежа пред ними царь Адони-Везехъ, они же, погонивши, иняша его и обсекоша ему руце и нозе.
І сказаў Адоні-Бэзэк: «Семдзесят цароў з адрэзанымі вялікімі пальцамі на руках і нагах збіралі рэшткі ежы пад маім сталом. Як я рабіў, так мне Бог адплаціў». І завялі яго ў Ерузалім, і там ён памёр.
И рече АдониВезехъ: «Седмиде[се]ти царемъ обсекохъ руце и нозе, ониже збираху крохи, ползающи под столомъ моим. Якоже учинихъ имъ, тако и Господь Богъ воздалъ мне». И потомъ привезоша и до Ерусалима, и умре ту.
І ваявалі сыны Юды з Ерузалімам, і захапілі яго; і забілі вастрыём меча народ яго, а горад спалілі.
Тогда сынове Іюдины облегши Ерусалимъ и добыша и, и побиша людей оружиемъ и градъ выпалиша огнемъ.
Потым падняліся і ваявалі супраць хананеяў, якія жылі ў гарах, і ў Нагэбе, і ў Сэфэлі.
Оттоле же идучи, Іюда с войскомъ воевашеся с Хананеаны, живущими на горахъ, и ко стране полуденной и в ровнинахъ.
Пасля пайшоў Юда супраць хананеяў, якія жылі ў Геброне, што раней называўся Карыят-Арба, і пабіў Сэсая, і Ахімана, і Талмая.
И оттоле пакъ иде Іюда на Хананеанъ, пребывающих въ Хевроне, иже пред тым от стародавна прозывашеся Кариаф-Арбе, и поразил естъ Зизая, и Гаимана, и Толмая.
А адтуль выйшаўшы, пайшоў ён супраць жыхароў Дабіра, старое імя якога было Карыят-Сэфэрa.
И оттоле идя со всимъ войском, и прииде ко живущимъ града Давира, еже первей слылъ естъ Кариат-Сеферъ, то естъ «градъ писомъ».
Калеб сказаў: «Хто нападзе на Карыят-Сэфэр і возьме яго, таму дам за жонку сваю дачку Аксу».
И рече Калефъ: «Кто добудеть Кариат-Сефера и сказить и, дам тому Аксу, дщеру свою, за жену».a
І калі ўзяў яго Атаніэль, сын Кенэза, малодшы брат Калеба, Калеб аддаў яму за жонку сваю дачку Аксу.
И егда добылъ естъ града того Офониель, сынъ Ценезеовъ, брата Калефова младшего, далъ ему дщеру свою за жену.
Калі яна прыйшла, ён падгаварыў яе, каб папрасіла ў бацькі свайго поле. Дык яна злезла з асла, і сказаў ёй Калеб: «Што ты маеш [да мяне]?»
И егда идяше с нею путемъ мужъ ея, припомянул ей, абы просила у отца своего поля; она же уздыхала, седящи на осле. И рече к ней Калефъ, отець ее: «Что ти ест, яко смутна еси?»
А яна адказала: «Дабраславі мяне; бо даў ты мне сухую зямлю, дай мне і зямлю, напоеную вадою». І даў ёй Калеб узвышша і даліну, што былі напоеныя вадою.
Она же отвеща ему: «Дай ми благославение! Землю сухую далъ мне еси, придай теже и мокрое». И далъ естъ ей Калеф поле, мокрое на горе и на доле.
А сыны Хабаба Кінэя, цесця Майсея, выйшлі з горада Пальмаў з сынамі Юды ў пустыню, што на поўдзень ад Арада, і там абжыліся з амалекцамі.
Сынове пакъ Ценесовы, приетеля Моисеова, идоша из града, иже звашеся Фуниковъ, со сынми Іюдины въ пустыню достоания ихъ, еже естъ к полудню Арада, и живяше с ними.
І пайшоў Юда з братам сваім Сімяонам, і разам напалі яны на хананеяў, якія жылі ў Сэфаце, перамаглі іх і абвясцілі гораду закляцце, і названы быў горад гэты Хормаb.
Тогда идоша Іюда съ Симеономъ, братомъ своимъ, и оба вкупе поразили суть Хананеанъb, иже живяху во граде Сефат, и побили их, и прозвали имя граду тому Орма, то естъ «проклятие».
Юда ўзяў таксама Газу і яе ваколіцы, Аскалон і Акарон з ваколіцамі іх.
И взялъ естъ Іюда Газам и вся пределы его и Ашкалонъ и Акаронъ со всими пределы ихъ.
І Госпад быў з Юдам, таму захапіў ён горы; але не мог выгнаць жыхароў даліны, бо мелі яны баявыя калясніцы з сярпамі.
И былъ естъ Господь Богъ со Июдою, и добылъ земли горнее; живущих же в долинахъ не возможе погубити, яко многы колеснице имеаху с косами.
І Калебу аддалі Геброн, як загадаў Майсей, і выгнаў ён адтуль трох сыноў Анака.
И дали суть Хевронъ Калефови, якоже былъ имъ приказал Моисей. Той же Калефъ погубилъ ест в немъ три сыны Енаковы.
Сыны ж Бэньяміна не выгналі з Ерузаліма жыхароў яго, евусеяў; і яны жывуць па сённяшні дзень разам з сынамі Бэньяміна.
Евузея пакъ, иже живяше въ Ерусалиме, не погубили суть сынове Веньаминовы, и живяше Евузеи со сынми Веньаминовыми въ Ерусалиме даже до днешнего дня.
Сям’я Язэпа таксама пайшла ў Бэтэль, і Госпад быў з імі.
Поколение пак Іосифово вънииде во Вефиль, и бе Господь с ними,
Бо калі яны выведвалі горад, што раней называўся Луз,
понеже егда были обълягли град, иже первей слыл ест Луза,
убачылі вартаўнікі чалавека, які выходзіў з горада, і сказалі яму: «Пакажы нам уваход у горад, і мы абыдземся з табою міласэрна».
узреша человека, идуща из града, и рекоша ему: «Покажи намъ, куды имамы увойти во градъ, и учинимъ с тобою милость».c
Калі ён ім паказаў уваход, яны знішчылі горад вастрыём меча; чалавека ж таго і ўвесь род яго адпусцілі.
Той же егда показалъ имъ, погубили суть всехъ людей во граде оружием; человека же того и всю родину его пустили живыхъ.
Той жа, адпушчаны, пайшоў у зямлю Хецім, і заснаваў там горад, і назваў яго Лузам, ён так называецца па сённяшні дзень.
Он же от[ъ]иде и живяше в земли Ефимъ, и учинилъ тамъ градъ, и прозвалъ и Луза; и словеть такъ даже и до днешнего дня.
А Манаса не здабыў Бэт-Сан і Танах з ваколіцамі іх і не выгнаў жыхароў Дора, і Іблаама, і Магеды з ваколіцамі іх; і засталіся хананеі на гэтай зямлі.
Поколение пакъ Манасиино не выгубило естъ града Веф-Зана и Афаната съ пределы ихъ и живущихъ в Доре, и во Евламе, и в Маедоме ис селы их. И живяху Хананеане с сынми Ізраилевыми.
А калі Ізраэльцы ўмацаваліся, яны зрабілі хананеяў прыгоннымі і не пажадалі іх выгнаць.
Егда же укрепишеся и розмножишеся сынове Ізраилевы, тогда учинили суть собе Хананеанъ дающихъ дани и не хотеша выгубити их.
Таксама Эфраім не выгнаў хананеяў, якія пражывалі ў Газэры, і хананеі жылі сярод іх у Газэры.
Поколение теже Ефраимле не хотело естъ погубити Хананеанъ, иже живяху во граде Газеръ, но пребываху вкупе с ними.
І Забулон не выгнаў жыхароў Кетрона і Наалола, і хананеі жылі між іх, і сталіся ў іх прыгоннымі.
Завлоново также племя не выкоренило людей, живущих во граде Цефеоне и во граде Наалоне, но живяху посреде ихъ Хананеане и даваху имъ дани.
Таксама Асэр не выгнаў жыхароў Акко, Сідона, Ахалаба, Ахзіба, Гэльбы, Афэка і Рагоба;
Поколение теже Асерово не погубили суть живущих града Ахона, Сидона, Алава, Ахазива, Алвана, Афека и Роова,
і жыў Асэр сярод хананеяў, жыхароў той зямлі, бо не выгнаў іх.
и живяху посреди Хананеанъ, пребывающих во градехъ тыхъ, и не выгнаша ихъ.
І Нэфталі не выгнаў жыхароў Бэтсамэса і Бэтаната, і жыў між хананеяў, жыхароў гэтае зямлі, і бэтсамэсцы і бэтанатцы былі ў яго прыгоннымі.
Нефталимово пакиd племя не сказили суть градовъ Вет-Самеса и Вет-Аната и не побили живущихъ в нихъ, и живяху посполу с ними. И даяли суть имъ мужи из градовъ тыхъ дани.
Амарэі павыціскалі сыноў Дана ў горы і не далі ім месца, каб пашырыцца ў даліне.
И вогнали суть Амореане сынов Дановых на горы, и не даша имъ жити на ровнинахъ.
Амарэі жылі ў Гатары, у Аялоне і ў Салебіме. І абцяжарыла іх рука дому Язэпа, і сталіся яны яму прыгоннымі.
И живяху сынове Дановы на горе Гаресе, еже исказуется «свидение», и въ Гаилоне, и въ Салабиме. И обтяжена естъ рука Іосифова, и бысть имъ данникомъ.
А межы амарэяў цягнуліся ад узвышша Акрабім да Петры і вышэй.
И были суть пределы Аморейские от верху горы Скорпиевы даже до Скалы, вся горняя места.