Быццё 37 разьдзел

Быццё
Пераклад Яна Станкевіча → Біблія Скарыны (Бразгуноў)

 
 

І жыў Якаў у зямлі падарожжаваньня айца свайго, у зямлі Канаанскай.
 
Живяше пакъ Яковъ в земли Ханаони, в нейже обита Ісаакъ, отець его.

Гэта падзеі ў Якава. Язэп, будучы семнанцацёх год, пасьціў статак із братамі сваімі, (а быў хлапцом), із сынамі Валінымі і із сынамі Зэлфінымі, жонак айца свайго. І прыносіў Язэп іхныя словы ліхія да айца іхнага.
 
И сие суть родове ихъ.a Іосифъ бяше шестинадесети летъ и пасяше стадо со братиею своею, младъ сый; и былъ естъ со сынми Валиными и Зелфиными, меншиць отца своего. И жаловалъся на братию свою предъ отцемъ о грехъ превеликий.

І Ізраель любіў Язэпа болей за ўсіх сыноў сваіх, бо ён быў сын старасьці ягонае; і справіў яму хітон калярысты.
 
Ізраиль пакъ любляше Іосифа болей всех сынов, понеже во старости своей сплодил его; и вчинилъ ему ризу красну.

І абачылі браты ягоныя, што яго любе ацец іхны болей за ўсіх братоў, і зьненавідзілі яго, і не маглі гукаць ізь ім супакойна.
 
Видечи же братия его, яко отець их любляше Іосифа паче всехъ сыновъ, возненавидиша и, и не можаху глаголати к нему ничтоже мирне.

І сьніў Язэп сон, і расказаў братом сваім: і яны болей яшчэ зьненавідзілі яго.
 
И пригодилося естъ, виде Іосифъ сонъ, и глагола ко братии своей:

Ён сказаў ім: «Паслухайце, калі ласка, сон гэты, каторы я сьніў:
 
«Послушайте сну моего, иже видехъ.

І вось, мы вяжам снапы сярод поля; і вось, устаў мой сноп, і так стаяў; і вось, абступілі яго вашы снапы і пакланіліся майму снапу».
 
Видело ми ся, яко быхомъ вязали снопы на поли; и повстал снопъ мой и стояше простъ, а ваши снопове стояще около моего снопу и кланяхуся ему».

І сказалі яму браты ягоныя: «Нягож ты будзеш запраўды караляваць над намі? нягож запраўды будзеш радзіць нас?» І болей яшчэ зьненавідзілі яго за сны ягоныя і за словы ягоныя.
 
Отповедели сут братия его: «Еда ли княземъ будешъ надъ нами? Или владети будешъ нами?» И приложиша еще более ненавидети его, речей для тыхъ и сна для.

І сьніў ён яшчэ другі сон, і расказаў яго братом сваім, і сказаў: «Вось, я сьніў сон яшчэ: і вось, сонца, і месяц, і адзінанцаць гвездаў кланяюцца імне».
 
Иный теже сонъ виделъ естъ Іосифъ и поведалъ отцу своему и братии своей, глаголя: «Видело ми ся во сне, се якобы солнъце а месець и единнадесять звездъ поклонихуся мне».

І ён расказаў айцу свайму і братом сваім; і павайцяў яго ацец ягоны, і сказаў яму: «Што гэта за сон, каторы ты сьніў? нягож запраўды прыду я, і маці твая, і браты твае пакланіцца табе да зямлі?»
 
Сие пакъ егда слышалъ естъ отець его, карал и, глаголя: «Что знаменуеть сонъ сей, иже виделъ еси? Еда ли азъ и мати твоя, и братия твоя кланятися тобе будемъ на земли?»

І завідавалі яму браты ягоныя, а ацец ягоны хаваў гэтае слова.
 
И сего ради возненавидеша и братия его; отець же молчай, сохраняше въ серци вся словеса тая.

І пайшлі браты ягоныя пасьціць статак айца свайго ў Сыхеме.
 
И внегда братия его, пасуще стада отца своего, пребываху в Сихеме,

І сказаў Ізраель Язэпу: «Ці браты твае ня пасьвяць у Сыхеме? Пайдзі; я пашлю цябе да іх». Ён сказаў яму: «Во я!»
 
рече к нему Ізраиль: «Братия твоя пасут стада в Сихеме. Ходи, да тя пошлю к нимъ». Отвеща Іосифъ: «Готовъ есми, отче».

І сказаў яму: «Пайдзі ж, паглянь, ці ў супакою браты твае і ці ў супакою статак, і зьвярні імне словы». І паслаў яго з даліны Гэўронскае; і ён прышоў да Сыхему.
 
И рече Ізраиль: «Шедъ и вижъ, здрави ли суть братия и овце, и откажи мне, что ся тамъ дееть».b И пусти его от долины Хевронъ, и прииде до Сихема.

І знайшоў яго чалавек, і во, ён блудзе ў полю, і папытаўся ў яго тый чалавек, кажучы: «Чаго шукаеш?»
 
И знайде и мужъ блудящего по полю, и спыталъ у него, глаголя: «Кого ищеши?»

Ён сказаў: «Братоў сваіх я шукаю; скажы ж імне, ідзе яны пасьвяць?»
 
Сей же рече: «Братии своея ищу. Повеж ми, игде пасуть стада».

І сказаў тый чалавек: «Яны перагналіся адгэтуль; бо я чуў, як яны казалі: "Пайдзіма да Дофану!"» І пайшоў Язэп за братамі сваімі, і знайшоў іх у Дофане.
 
Рече к нему мужъ: «От[ъ]идоша от места сего, и слышахъ ихъ, глаголющихъ: “Пойдимо до Дафаима”». Тогда иде Іосифъ за братиею своею и знайде ихъ в Дофаиме.

І абачылі яны яго здалеку, і ўперад чымся ён дабліжыўся да іх, змаўляліся яго забіць.
 
Они же, узревши и здалека, прежде нежели к ним при шолъ, мышляху убити его.

І сказалі брат брату: «Во, гэты сьненьнік прышоў.
 
И глаголаху вкупе: «Се сновидець онъ идеть.

І цяпер пайдзіма й забіма яго, і кіньма яго ў вадну зь ямаў, і скажам: "Злы зьвер ізьеў яго"; і пабачым, што будзе зь ягоных сноў».
 
Пойдимо жъ а убиемъ его и вовержемъ до кладезся старого, и речем: “Зверь лютъ сожралъ его”. И тута узримъ, что помогуть ему сны его».

І пачуў Рувін, і выбавіў яго з рук іхных, і сказаў: «Не забіма душы».
 
Слышав же сия, Рувимъ мысляше о томъ, да бы како могъ выбавити и от руку ихъ, и рече: «Не загубляймо души его

І сказаў ім Рувін: «Не разьлівайце крыві, кіньце яго ў гэту яму, каторая на пустыні, а рукі ня выцягніце на яго», каб выбавіць яго ад рукі іхнае, каб зьвярнуць яго айцу ягонаму.
 
и не проливаймо крови брата своего. Но воверзите и до кладезя старого, иже естъ во пустыни, и руку своихъ пощадите от греха». И сия глаголал естъ, хотяй его изторгнути от руку ихъ и навратити отцу своему.

І было, як Язэп прышоў да братоў сваіх, і зьдзелі яны зь Язэпа хітон ягоны, хітон калярысты, каторы на ім;
 
Бысть же, яко скоро пришол Іосиф ко братии своей, съвлекоша с него ризы красныи

І ўзялі яго, і кінулі яго ў яму; яма ж пустая, няма ў ёй вады.
 
и впустиша и до кладезя старого, в немже не бе воды.

І селі яны есьці хлеб, і ўзьнялі вочы свае, і абачылі, і во, караван Ізмайлаўцаў прышоў з Ґілеаду, і вярблюды іхныя нясуць пернасьці, бальсам а міру: ідуць зьвезьці гэта да Ягіпгу.
 
И седоша ясти хлеб. И се узреша Ізмаильтянъ на пути, идущихъ от Галаада, и велъбуды ихъ, несущи речи добровонные, ладанъ и мирру до Египта.

І сказаў Юда братом сваім: «Якая карысьць, што мы заб’ем брата нашага і схаваем кроў ягоную?
 
Тогда рече Іуда ко братии своей: «Ичто жъ то намъ поможеть, убием ли брата своего и будемъ таити кров его?

Пайдзіма й прадайма яго Ізмайлаўцам, а рукі нашы няхай ня будуць на ім; бо брат наш, цела наша». І паслухалі яго браты ягоныя.
 
Лепей естъ, да будеть проданъ Ізмаильтяном, и руце наше не будут посквернены, брат убо нашъ и тело наше естъ». И послушали суть братия словъ его,

І прайшлі Мідзяняне, купцы, і выцягнулі Язэпа зь ямы, і прадалі Язэпа Ізмайлаўцам за дваццаць срэбнікаў; а яны прывялі Язэпа да Ягіпту.
 
и внегда миноваша ихъ купци Мадиамляне, cвытягнувши его ис кладезя, продали суть и за тридцеть сребреникъ; они же поведоша его до Египту.

І зьвярнуўся Рувін да ямы, і вось, няма Язэпа ў яме. І разарваў адзецьце свае,
 
И навратився Рувимъ ко кладзю, не знайде отрочати. И растерзав ризы,

І зьвярнуўся да братоў сваіх, і сказаў: «Дзяцяці няма, а я куды, куды я пайду?»
 
прииде ко братии своей и рече: «Отрочати нету! Азъ же камо иду?»

І ўзялі хітон Язэпаў, і зарэзалі казянё, і занурылі хітон у кроў;
 
Вземши пак ризу Іосифову и в крови козлове, иже зарезаша, омочиша ю

І паслалі хітон калярысты, і прынесьлі айцу свайму, і сказалі: «Гэта мы знайшлі: пазнай жа, адзецьце сына твайго гэта, ці не?»
 
и послаша ко отцу своему, глаголюще: «Сие знайдохомъ. Вижъ, еда ли естъ риза сына твоего чили ни».

І ён пазнаў яго, і сказаў: «Хітон сына майго; злы зьвер ізьеў яго; разарваны, разарваны Язэп».
 
Ея же познавъ отець и рече: «Риза сына моего естъ. Зверь лютый изъелъ его, прожира сожрала Іосифа».

І разарваў Якаў адзецьце свае, і меў жалобу па сыну сваім шмат дзён.
 
И розторгавши ризы своя, облечеся во вретище, плача сына своего за долгый часъ.

І ўсталі ўсі сынове ягоныя і ўсі дачкі ягоныя, каб пацешыць яго, але ён адмаўляўся пацешыцца, і сказаў: «Бо зыйду да сына свайго із смуткам да шэолю». І плакаў па ім ацец ягоны.
 
И внегда собралися суть вси сынове его, да бы укротили жалость отца своего, и не хотяше потешитися, глаголя: «Снииду ко сыну своемъ,d сетуя, во адъ». И плакалъ по вся часы отець его.

І Мідзяняне прадалі яго ў Ягіпце Потыфару, легчанцу Фараонаваму, начэльніку старожы.
 
Мадиамляне же продали суть Іосифа до Египта Путифару, постелнику фараонову, воеводе войска его.