Мацьвея 13 разьдзел
Паводле Мацьвея Сьвятое Дабравесьце
Пераклад Васіля Сёмухі → Пераклад Васіля Цяпінскага
Выйшаўшы таго ж дня з дома, Ісус сеў каля мора.
Въ день пак тотъ вышодші Исусъ з дому, седелъ примори •
І сабралася да Яго мноства людзей, так што Ён увайшоў у лодку і сеў; а ўвесь люд стаяў на беразе.
И собралисе к Нему тижбы многие, иж тежъ Онъ в лодью влезъ и селъ, а вся тижба над моремъ стояла •
І гаварыў ім шмат прытчамі, кажучы: вось, выйшаў сейбіт сеяць.
И мовилъ имъ подобенъствами много мовечи: ото вышолъ сеючий бы сеялъ • [1]
І калі сеяў ён, адно ўпала пры дарозе, і наляцелі птушкі і падзяўблі тое;
И сеючи ему иншие пали при дорозе, и пришли птахи, и позобали их •
іншае ўпала на мясьціны камяністыя, дзе няшмат было зямлі, і неўзабаве ўзышло, таму што зямля была ня глыбокая.
А другие пали на каменях, где не маючи земли многие, и на тых местъ выніклі, ижъ не мели глубокості земли •
А калі ўзышло сонца, завяла і, як ня мела карэньня, засохла;
И солнцу взъшедші, загорели, ниж немели коренья, усохлі •
іншае ўпала ў церне, і вырасла церне і заглушыла яго;
А другіе палі в тернье, и взышло тернье и подавило их •
іншае ўпала на добрую зямлю і ўрадзіла плод: адно ў сто разоў, а другое ў шэсьцьдзясят, а тое ў трыццаць.
Другие пакъ пали на земли доброй, и дали овощъ, иншое въ жды сто, а иншое шестьдесятъ, иншое тридцать •
Хто мае вушы, каб чуць, няхай чуе!
Маючий уши слухати нехаі услышить •
І прыступіўшы, вучні сказалі Яму: чаму прытчамі гаворыш ім?
И приступивши ученики Его, рекли Ему: чому подобенъствами мовишь имъ?
Ён сказаў ім у адказ: таму, што вам дадзена ведаць таямніцы Царства Нябеснага, а ім ня дадзена;
А Онъ отповедаючи, рекъ имъ иж: вамъ дано ест розумети таемніцы Королевъства Небесного, а онымъ не дано ест •
бо хто мае, таму дадзена будзе і памножыцца; а хто ня мае, у таго адымецца і тое, што мае;
Которий бо мает, дастьсе ему и зъбудеть ему, а которий не мает, и што мает возмется от него • [2]
дзеля таго прытчамі прамаўляю ім, што яны бачачы ня бачаць, і чуючы ня чуюць, і не разумеюць;
Сего деле вподобенъствах мовлю имъ, ижъ видечи не видять и слышачи не слышат, ни розумеют •
і збываецца над імі прароцтва Ісаі, якое кажа: «слыхам пачуеце, і не ўразумееце; і вачыма глядзець будзеце, і ня ўбачыце;
И выполняетсе в них пророцъство Исаиино, мовечое: ушима услышите, и не маете зрозумети, и з речи узрите, и не маете відеті • [3]
агрубела бо сэрца ў людзей гэтых, і вушыма цяжка чуюць, і вочы свае зьмежылі, каб ня ўгледзець вачыма, і вушыма не пачуць, і сэрцам не ўразумець, і ня зьвернуцца, каб Я ацаліў іх».
Отолъстело бо сердце людей тых, и ушима тяжко слухали, и очи свои зажмурили, бы коли не узърели очима, и ушима услышели, и сердъцем зрозумели, и навернулися, и уздоровлю их •
А вашы дабрашчасныя вочы, што бачаць; і вушы вашыя, што чуюць:
Ваши пакъ бологие очи, иж видять, и уши ваши, ижъ слышать • [4]
бо праўду кажу вам, што многія прарокі і праведнікі жадалі бачыць, што вы бачыце, і ня бачылі, і чуць, што вы чуеце, і ня чулі.
Правдиве бо мовлю вамъ, ижъ многие пророки и съправедливые прагнули видети што видите, и не видели, и слышати што слышите, и не слышели •
Але ж вы пачуйце прытчу пра сейбіта:
Вы пакъ слухайте подобенъста сеючого • [5]
да кожнага, хто слухае слова пра Царства і не разумее, прыходзіць ліхадзей і крадзе пасеянае ў сэрцы ягоным: вось каго азначае пасеянае пры дарозе.
Каждому слышучому слово Королевъства, и не розумеючому, приходить злый, и ухватывает всееное въ сердъцы его, то ест которое при дорозе сеяное •
А пасеянае на камяністых мясьцінах азначае таго, хто чуе слова і адразу з радасьцю прымае яго;
А на камени сеяное, то ест: слышачий слово, и на тых местъ з радостью приймаеть •
але ня мае кораня ў сабе і нясталы: калі настане ўціск альбо ганеньне за слова, адразу спакушаецца.
Лечъ не мает кореня в собе, але дочасеный ест и бываючі фрясункомъ або преследованью слова деле, на тых местъ погоршается •
А пасеянае ў церне азначае таго, хто чуе слова, але клопат веку гэтага і панада багацьця заглушае слова, і яно стаецца бясплодным.
А сееное в тернью, то ест слышучий слово, и печалованье веку того, и зведенье богацъства, подавляеть слово, и безъ овощу бывает •
А пасеянае на добрай зямлі азначае таго, хто чуе слова і разумее, які і плод прыносіць і дае адзін сто, другі шэсьцьдзясят, а той трыццаць.
А сееное на доброй земли, то ест слышучий слово, и розумеючий, которій исте овощ пріносит і чінит, иншій сто, иншій шестдесятъ, іншій трідцать •
Другую прытчу прапанаваў Ён ім, кажучы: Царства Нябеснае падобнае на чалавека, які пасеяў добрае насеньне на полі сваім;
Иное подобенъство преложилъ имъ мовечі: приподобилосе Королевство Небесное чоловеку, сеючому доброе семя на рольи своей •
калі ж людзі спалі, прыйшоў вораг яго і пасеяў куколь сярод пшаніцы, і пайшоў;
І спячимъ людемъ пришолъ ворогъ его, и всеелъ куколь посередъ пшеницы, и отышолъ •
калі ўзышла рунь і завязала плод, тады зьявіўся і куколь.
Гды пакъ выникла трава и овощъ учинила, тогъды явилъся и коуколь •
Прыйшоўшы, рабы гаспадара дома сказалі яму: гаспадар! ці ж ня добрае насеньне пасеяў ты на полі тваім? адкуль жа на ім куколь?
И пришедши челядъники домового господаря, рекли ему: пане, не доброе ль семя сеел еси на рольи своей, откуль прото мает куколь?
А ён сказаў ім: варожы чалавек гэта зрабіў. А рабы сказалі яму: хочаш, мы пойдзем, выпалем яго?
А онъ рекъ им: ворогъ чоловекъ то учинилъ, челядники пак рекли ему, хочеш ли прото бы шедши выпололисмо его?
А ён сказаў: не, каб, выбіраючы куколь, вы не павырывалі разам зь ім і пшаніцы;
А он рекъ имъ, не, бы не яко выоргиваючи куколь, не выторгънулисте восполокъ с нимъ и пшеницы •
пакіньце расьці разам тое і другое да жніва; а ў час жніва я скажу жняцам: зьбярэце перш куколь і зьвяжэце яго ў снапы, каб спаліць яго; а пшаніцу зьбярэце ў засекі мае.
Занехайте рости обое восполокъ до жънива, а часу жънива, реку женцомъ: зберите первей куколь, и звежите его въ снопы, ижъ зжечи его, а пшеницу зберите в гумно мое •
Іншую прытчу прапанаваў Ён ім, кажучы: падобнае Царства Нябеснае на зерне гарчычнае, якое чалавек узяў і пасеяў на полі сваім,
Иное подобенъство преложилъ имъ, мовечи: подобно ест Королевство Небесное зерну горчичному, которое вземъши чоловекъ, всеелъ на рольи своей • [6]
якое, хоць меншае за ўсякае насеньне, але, калі вырастае, бывае большае за ўсякую траву і робіцца дрэвам, так што прылятаюць птушкі нябесныя і ўюць гнёзды ў гольлі яго.
Которое менши ест зо всих семенъ, а гды възростеть, больши всих зелий ест, и бывает дерево, ижъ приходять птахи небесные, и гнездяться на розгахъ его •
Іншую прытчу сказаў Ён ім: падобнае Царства Нябеснае на закваску, якую жанчына ўзяўшы паклала ў тры меры мукі, пакуль не закісла ўсё.
Іное подобенство мовилъ имъ: подобно ест Королевство Небесное квасу, которий въземъши жона, закрила в мучныхъ мери три, докуль вкисло все • [7]
Гэта ўсё казаў Ісус прытчамі люду, і бяз прытчы нічога не казаў ім,
Тое все мовилъ Исусъ, в подобенствах тижбамъ, и бес подобенъства ничого не мовил к ним •
каб збылося сказанае праз прарока, які кажа: «Разамкну ў прытчах вусны Мае; выкажу ўтоенае ад стварэньня сьвету».
Іжъ бы выполънилосе реченое через пророка мовечого: отворю в подобенъствах уста Мои, оповемъ[8] скритости от заложенья света • [9]
Тады Ісус, адпусьціўшы людзей, увайшоў у дом. І прыступіўшы да Яго, вучні Яго сказалі: растлумач нам прытчу пра куколь на полі.
Тогды оставивши тижбы, пришолъ в домъ Исусъ, и приступили к Нему ученики Его мовечи, скажи намъ подобенство куколей ролейныхъ •
А Ён ім сказаў у адказ: сейбіт добрага насеньня ёсьць Сын Чалавечы;
А Онъ отповедаючи рекъ имъ: сеючий доброе семя ест Сынъ Чоловечий •
поле ёсьць сьвет; добрае насеньне гэта — сыны Царства, а куколь — сыны ліхога;
А рольи ест светъ, доброе пакъ семя, тые суть сынове Королевъства, а куколь суть сынове злосьтивые •
вораг, які пасеяў яго, ёсьць д’ябал; жніво ёсьць сканчэньне веку, а жняцы — анёлы.
А ворог всеявшій их ест дьявол, а жниво сконченье веку ест, а женцы, Ангелы суть • [10]
А таму, як зьбіраюць куколь і агнём паляць, гэтак сама будзе пры сканчэньні веку гэтага:
Якъ прото збирают куколь, и огнемъ сжигают, такъ будет в сконченье веку того •
пашле Сын Чалавечы анёлаў Сваіх, і зьбяруць з Царства Яго ўсе спакусы і тых, што чыняць беззаконьне,
Пошлет Сынъ Чоловечий Анъгелы Свои, и зберуть с Королевъства Его вси погоршенья, и чинячихъ безаконие •
і ўкінуць іх у печ вогненную; там будзе плач і скрыгат зубоў;
И вкінуть их в печ огненную, тамъ будеть плачъ, и скригитанье зубовъ •
тады праведныя зазьзяюць, як сонца, у Царстве Айца іх. Хто мае вушы, каб чуць, няхай чуе!
Тогды справедливые засветяться якъ солнъце в Королевъстве Отца ихъ, маючий уши слухати нехай слышить![11]
Яшчэ падобнае Царства Нябеснае на скарб, схаваны на полі, які, знайшоўшы, чалавек утоіў, і ў радасьці ад гэтага ідзе і прадае ўсё, што мае, і купляе поле тое.
Засе подобно ест Королевъство Небесное, кладу положоному на рольи, которій нашодши чоловекъ сховалъ, и з радости его идеть, и все што колвек маеть продаеть, и купуеть ролью тую •
Яшчэ падобнае Царства Нябеснае на купца, які шукае прыгожых пэрлаў,
Засе подобно ест Королевъство Небесное, чоловеку купцу, ищучому добрихъ перелъ •
які, знайшоўшы адзін шматкаштоўны пэрл, пайшоў і прадаў усё, што меў, і купіў яго.
Которий нашодши одну велице доругую перлу, шодши продасть все што кольвекъ мает и купуеть ее •
Яшчэ падобнае Царства Нябеснае на нерат, закінуты ў мора і поўны рыбы ўсялякага роду,
Засе подобно ест Королевъство Небесное неводу вкиненому в море, и с каждого рода собравшому,
які, калі ён напоўніўся, выцягнулі на бераг і, сеўшы, добрае склалі ў начыньне, а благое кінулі прэч.
которий гды наполниться, выволокли его на кърай, и седъши выбрали добрие в судье, а лихие выкинулі вонъ •
Так будзе пры сканчэньні веку: выйдуць анёлы і аддзеляць ліхіх з асяродзьдзя праведных,
Так будеть в сконченье века: выйдуть Ангели, и отлучать лихихъ спосредъку справедливыхъ •
і ўкінуць іх у печ вогненную: там будзе плач і скрыгат зубоў.
И вкину их в печь огненую, там будеть плачъ и скрагитанье зубомъ •
Сказаў ім Ісус: ці зразумелі вы гэта ўсё? Яны кажуць яму: так, Госпадзе!
Мовилъ имъ Исусъ, вы розумелисте ль тое все? мовили Ему, такъ Пане •
А Ён сказаў ім: таму ўсякі кніжнік, навучаны Царству Нябеснаму, падобны на гаспадара дома, які выносіць са скарбніцы сваёй новае і старое.
А Онъ рекъ имъ, того деле каждый учоный научившисе Королевъству Небесному, подобенъ ест чоловеку домовому, которий выносить з скарбу своего новое и ветхое •
І сталася, калі скончыў Ісус прытчы гэтыя, пайшоў адтуль.
И было гды скончилъ Исусъ подобенъства тые, перешолъ оттуле •
І прыйшоўшы на бацькаўшчыну Сваю, вучыў іх у сынагозе іхняй, так што яны зьдзіўляліся і казалі: адкуль у Яго гэтая мудрасьць і сілы?
И пришодъши до отчизны Своее, и училъ их в згромаженьяхъ их, ижъ дивилися они, и мовилі: откуль Тому мудрость тая и моцы?[12]
ці не цесьляроў Ён Сын? ці не Ягоную Маці завуць Марыя, і браты Яго Якаў і Ёсій, і Сымон і Юда?
Не Тотъ ли ест тесълинъ сынъ? не матка ль его называетьсе Мария и братья Его Яковъ, и Иосий, и Симонъ, и Юда?[13]
і сёстры Яго ці ня ўсе сярод нас? адкуль жа ў Яго ўсё гэта?
И сестры Его не вси ль у насъ суть? откуль прото Тому тое все?
І паняверыліся ў Ім. А Ісус сказаў ім: ня бывае прарока без пашаны, хіба што толькі на бацькаўшчыне сваёй, і ў доме сваім.
И згоръшалися с Него • А Исусъ рек им: не ест пророкъ без чести, только въ отчизъне своей, и в дому съвоемъ • [14]
І ня ўчыніў там многіх цудаў з-за няверства іхняга.
И не учинилъ тамъ моцей[15] многихъ, для недоверъсътъва ихъ •